 Людина i праця, людина i пiсня, людина i витвiр мистецтва – це все вiчне, безсмертне, щось своєрiдне i глибоко вражаюче. Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований. Якщо працювати – то до сьомого поту, якщо спiвати – то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось – то неповторно, захоплююче.
Народне прислів'я каже: "Без верби і калини нема України". До сказаного слід додати: "І без вишивки". Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами – оберегами.
Нас, українців, по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі. Українська жінка і сорочку синові вишиє на щастя, і рушника на долю. Тому рушник і став синам та донькам оберегом, бо це – сама материнська любов і щира молитва, що оберігають її дітей від біди в далеких дорогах.
Перегортаю білі рушники,
Що хліб вкривали і дитя в колисці,
Що старостів чекали на святки,
Розшиті маками, заквітчані, барвисті.
Благословенна будь на всі віки,
Найперша жінка, що нашила квіти.
Душа мого народу – рушники,
Барвінками і мальвами зігріта.
Одному з видів українського народного мистецтва, вишивці, було присвячене свято-зустріч із народними майстринями “А над світом українська вишивка цвіте” в рамках районного семінару вчителів рідної мови та літератури.
У святково оформленому актовому залі гімназії було розміщено виставку робіт Онищенко Валентини Альбертівни, Терещенко Валентини Федорівни та Євченко Мотрони Петрівни.
Ведучі свята, Кузнєцова Діана та Швиденко Вікторія, розповіли про історію української вишивки. традиції та обряди, повязані з нею, прозвучали вірші, пісні у виконанні Туз Емілії, Комашинської Анастасії, Новікової Надії та Кузнєцової Діани.
Наше завдання – не розгубити мистецтво вишивання, не забути власної національної культури та передати це живе іскристе диво наступним поколінням.
Дух народу в колір заплете,
Проросте і піснею, і цвітом.
А над світом, гляньте, а над світом
Українська вишивка цвіте!
| 
